Entrevista:

per M. Elena Carné
  •  
  •  

     

    Un poema de Montserrat Abelló traduït a l'ucraïnès

     

    ma

    Neus Grandia - www.neusgrandia.com

     

     

     

     

    Al jardí plou. 
    L’herba és dreta: 
    petites agulles erectes, 
    antenes de la terra, 
    esponja negra. 

     

    I jo romanc callada, 
    profundament retreta,  
    amb els fils invisibles  
    de tot de vides tendres entre mans.

     

    Dona, necessària com la pedra, 
    sempre endinsada en la terra! 

     

    В саду йде дощ.
    Трава пряма:
    малі та стрункі голки,
    земні антени,
    чорна губка.

     

    І я мовчазна,
    відлюдкувата,
    з незримими нитками
    всього та лагідні життя  в руках.

     

    Жінка, необхідна як камінь,
    Завжди занурена у землю!

     

    (De Vida diària, 1963)                          

     

    Traducció: Andriy Antonovskiy

     

     

     

    happy birthday